солдат-студент солдат-студент
Конкурс поезії

Брат?

Автор: Левкович Олексій

Левкович Олексій Іванович

18.08.2000р.

Великомежиріцький НВК  «Школа І ступеня – гімназія» 10 клас

Адреса: с. Великі Межирічі Корецького району Рівненської області

 

 

Брат ?
Брате, ти казав, що навіки 
Ми з тобою брати.
Говорив про підтримку і вірність,
Але де зараз ти ?

Ти тут, в Україні
Воюєш зі мною,
Свої «почуття»
Ти доводиш війною. 

Вбиваєш мене, 
Мій народ, Україну 
Із нашого Сходу
Зробив ти руїну .

Ти казав, що не зрадиш,
Що будемо вічно братами з тобою 
Але збрехав ти 
Й пішов на мене війною! 

Скажи мені ,брате,
Чому ж ти збрехав ,
Чому мене зрадив,
Чому ворогом став? 

 

 

***

В маленькому селі ,
Де стара хатина,
Мати на війну 
Проводжає сина.

Сльози на очах
У старої жінки,
Бо єдиний син
Покида домівку.

Може не побачить
Більш свою дитину,
Може покладе,
Сина в домовину.

Мати виглядає 
Сина щохвили,
Бо іще не згасла 
У серці надія.

А син не приходить,
І вісток немає,
Стара жінка з горя
Сльози утирає

Пройшов час.Багато часу.
А до її дому
Завітали друзі
Сина молодого.

Внесли домовину
У стару хатину
У якій лежала
Її дитина.

 

Гірка доля …

Доле,де ти,чому не приходиш?
Може,забула нас,чи не знаходиш?
Чому залишила мою Україну,
Перетворила її у руїну?
Чому оминаєш нас стороною?
Чому ти лякаєш цією війною?
Чому заставляєш боротись з братами?
Чому ти зробила нас ворогами?
Чому не злюбила ти діток малих?
Чому татусів відриваєш від них?
Чому заставляєш ти матір стару,
Рідного сина ложити в труну?
Чому розриваєш нашу країну?
Чому проклинаєш нас кожную днину?
Чому Україна досі сумна?
Чому і надалі плаче вона?
Доле,не треба із нас насміхатись,
Ми прагнемо жити,а не боятись!
Ми хочем творити нову Україну,
І знати мову свою солов’їну!
Ми хочемо жити у мирную пору,
А не боятися триколору!
Доле,надіюся ти заблукала,
А не нашим ворогом стала.
Я вірю,колись ми зустрінемось знову,
І будемо вести ми дружню розмову. 
Про те як змінити нашу країну,
І захистити кожну родину. 

 

 

До путіна

Ти президент братського народу,

Тебе ненавиджу усім серденьком я,

Через твої загарбницькі ідеї,

Герої пішли із життя!

 

Ти тиран якого світ ще не бачив!

Цю істиню вже добре знаю я,

Мені простому українцю,

Не замутила голову твоя брехня!

 

Ти егоїст,ти підлий вбивця,

Скільки людей пішло вже із життя,

А ти і далі сидиш у кріслі,

Без простого,здавалось,каяття!

 

Колись помреш і ти ,

Але ніхто й не заплаче,

Тому що тобі,тиране,

Ніхто гріхів не пробачить!

 

Чи пробачить мати,

Смерть єдиного сина?

Чи пожаліє сирота,

Батько якого загинув?

 

 

Звернення

«Союз нерушимый» давно вже  загинув,

Про це пам’ятати вам слід вороги,

Тому забирайтесь з моєї країни,

І йдіть панувати на рідній землі!

 

Ми хочемо жити в єдиній державі,

Бо захід і схід це єдина сім’я,

І це не залежить від мови чи влади,

Тому не калічте ви наше життя!

 

Війни ми не хочем,а хочемо миру,

А ви убиваєте наших солдат ,

Скільки вже можна,чи вам не набридло?

Ваш путін простий самовпевнений кат!

 

Ми козацького роду,і нас не зламати,

Тому переможем в нерівній війні,

Й не дозволим ніколи,ворогам панувати,

На нашій святій українській землі!

 

 

Солдат

Присвячується всім героям АТО,які віддали свої життя за Україну!!!

 

Він був простим патріотом країни,

Стояв на Майдані,боровся в АТО

Мав двох дітей і вродливу дружину,

Але,нажаль,вже немає його…

 

Він загинув справжнім героєм,

В непотрібній,жахливій війні,

Натерпівся багато він жаху,

За довгі,нестерпнії дні.

 

Він боровся за правду,за волю,за віру,

Хотів заступитись за власних дітей,

А також пішов боронити країну,

І захищати мільйони людей!

 

А правда болюча,жорстока,кривава

Існує в країні багато тиранів,

Які забирають солдатів з родини,

Щоб потім покласти їх в домовини!

 

А діти їх плачуть,

Бо татка немає,

І батьківська любов,

На війні пропадає!

 

Шановні нардепи,звертаюсь до вас,

Припиніть вести з олігархами гру,

А подивіться сиротам  ввічі,

Й припиніть цю нестерпну війну!

 

 

«Україно!»
Не плач,матусю,
Не журись ,рідненька,
Ми не дозволимо зламати 
Твого серденька!

Ми ж твої діти,мамо
Твої рідненькі
Тебе захистимо ми 
Завжди,ненько!

Тебе,матусю,рідна,мила
Ще молодую в домовину
Хотять покласти на віки 
Твої затяті вороги!

Ці люди,мамо,ці бандити
Що призвані тебе бомбити 
Сестри твоєї,любі діти
Що так хотять тебе гнобити!

Та ти не плач,матусю рідна
Тебе захистимо ми гідно
Всю кров свою ладні пролити
Щоб тебе рідну захистити! 

Автор: Левкович Олексій