солдат-студент солдат-студент
Нація і світ

Президент наступає

Автор: Степан Гавриш

Глава держави, розуміючи очевидну нездатність парламентської коаліції забезпечити законодавчий рівень реформ та не бажаючи запускати процес дочасних виборів до ВРУ, міг би вдатися до формування суто технократичного уряду, а не технічного і політично залежного від нього. Це буде Уряд особистих лобістів президента. Уряд президента, який, ще в більшій ступені, аніж нинішній «Уряд реформаторів», апріорі не спроможний до проведення структурних реформ і стрибка в економіці, яка глибоко страждає від обвалу виробництва.

Без имени-3lz_enl6h

За логікою історії зміни до Конституції мали би дати шанс Петру Порошенку на укладання вкрай необхідного договору з українцями про спільну відповідальність за державу. Саме державність, як національна ідея, і є головним надзавданням, ціллю діяльності найнятого для цього президента і уряду. Але глава держави все більше самоізолюється від виборців. Маніпуляціями і піаром. Ледве утримуючи хиткий баланс взаємовідносин і якоїсь стабільності. Два пакети конституційної реформи, формально освячені принишклим КСУ, одночасно несуть у собі чергові виклики і загрози всім нам. І жодного прогресу, який би зміцнив державність, забезпечив вкрай необхідну систему владних стримувань і противаг. Для консолідації нації, що повільно постає, і плану спільних дій.

Перше. Конституційне (легітимне) закріплення капітуляції перед Москвою, факту громадянської війни всередині країни і добровільну передачу значущої території під політичне управління Росії. Включаючи й анексований Крим. На вимогу Кремля. Не випадково на зустрічі з Меркель 1 лютого президент заявив, що санкції з Росії можуть бути зняті тільки тоді, «коли вона піде з Донбасу». Очевидно, що глава держави вже змирився з втратою Криму. Під тиском Путіна і Заходу та нав`язаних ними Мінських домовленостей. Він не чує впливового американського профі Стівена Бланка, який вважає, що «виконання Мінських угод для України стане політичним самогубством». Саме вони, вчинені за межами міжнародного права та гібридна дипломатія Путіна, грають з волею президента і змушують його діяти під зовнішнім тиском, геть десуверенізуючи зовнішню політику. При цьому і в порушення Конституції, це робиться в час війни з Росією способом без участі українського народу.

Друге. Президент, неприховано використовуючи загальносуспільну депресію і страх перед широкомасштабною агресією з Росією, надзвичайно посилює свої повноваження. Через ті ж зміни до Конституції. Його префекти отримують право видавати загальнообов`язкові акти, ліквідуючи цим реальне самоврядування, а президент — скасовувати акти місцевих органів влади по широкому колу питань. Із зверненням до Конституційного Суду та призначенням для управління цілими регіонами на невизначений час якихось Тимчасово уповноважених. Це ніким не контрольоване право введення у будь-який час і будь-де, в тому числі і під надуманими причинами, надзвичайного стану в окремих регіонах або й в усій країні. І, навіть, встановлення диктатури однієї людини. В межах якихось демократичних процедур. Згідно Конституції президент не є гілкою влади. Як глава держави, він виступає лише політичним арбітром в колі питань, вичерпно визначених статтею 106 Конституції. Іншими словами, він принципово важлива частина системи стримувань і противаг в управлінні країною. Але нові конституційні повноваження, які ним особисто зініційовані, надають йому непритаманні владні, монопольні повноваження. Змінами до Конституції, які, не читаючи, схвалили нардепи, він отримує єдиноособисте право через її Перехідні положення, на два роки, призначати безстроково усіх суддів і звільняти їх з посади, створювати і ліквідовувати суди. Передача йому, та новій Вищій раді правосуддя (натомість Вищій раді юстиції) функцій, які справедливо належали, і навіть більше, представницькій владі українського народу (звільнення суддів з посади, затримання його чи утримання під вартою, переведення в інший суд, звільнення його за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, тощо), підпорядковує суд президенту. Навіть, якщо це буде робитись через ініційований тільки ним закон. Суддю, взагалі, можна буде негайно затримати тільки за рішенням слідчого «під час, або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину», куди відноситься і винесення суддею завідомо неправосудного рішення за кваліфікуючих обставин, чи навіть, важкого необережного делікту. Немає жодного сумніву, що в умовах тяжкої політичної корупції влади, Вища рада правосуддя стане цілком підконтрольною Адміністрації президента. Тому, суд стає також підпорядкованим главі держави, втрачаючи більшу частину своєї юридичної свободи і політичної незалежності. Це при тому, що вся організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку передається прокуратурі, (включаючи і антикорупційні розслідування) органу, реально підпорядкованому президенту, а Конституційний Суд — втрачає ключову функцію єдиного органа конституційної юрисдикції. При цьому, нова редакція Конституції у виконанні президента взагалі не знає місцевих і апеляційних судів.

В сукупності, президент набуває невластивих йому й концентрованих функцій з контролю діяльності органів самоврядування, територіальних громад і судовою системою, розширюючи найбільш важливі повноваження прокуратури. Це може нести потенційну загрозу конституційному ладу, обмежувати, і серйозно, права і свободи людини, і руйнує структуру все ще збалансованої конституційної системи, яка є внутрішньо узгодженою та уніфікованою. Без сумніву, це буде нарощувати свавілля політичної влади.

Третє. Згідно статті 83 Конституції пропозиції щодо кандидатур до складу КМ вносить президенту коаліція депутатських фракцій. Членам коаліції Основний закон такого права не дає. БПП вже оголосило список із восьми кандидатів в Уряд, який ще не подав (не відправлений) у відставку. Це при тому, що серед 20 членів уряду (разом з прем`єром) 11 міністрів і так належать президенту. Навіть, якщо 3 з них будуть замінені однопартійцями, то квота президента виросте аж до 16 міністрів. Фактично, поза Конституцією і формою державного правління президент стає головою виконавчої влади, маючи в ній контрольний пакет на прийняття будь-яких рішень. І не має значення хто буде прем`єр-міністром. При цьому аналіз біографій нових міністрів засвідчує відсутність у абсолютної більшості із них будь-якого необхідного досвіду і знань для управління величезними секторами державного розвитку і здатності до здійснення реформ та прийняття антикризових заходів.

Це надмірна концентрація влади в руках глави держави, яка приречена посилити внутрішню і зовнішню кризу. Вона буде прискорювати всі негативні тренди, які формують загрози і для самої державності.

Виходячи з усього, президент не планує ніякого соціального, економічно, політичного прогресу і докладає всі зусилля, з використанням усіх своїх повноважень не для виведення країни з кризи і проведення реформ, а для створення умов успішного переобрання главою держави на наступний термін. Незалежно від розвитку подій в країні і часу виборів.

Глава держави, розуміючи очевидну нездатність парламентської коаліції забезпечити законодавчий рівень реформ та не бажаючи запускати процес дочасних виборів до ВРУ, міг би вдатися до формування суто технократичного уряду, а не технічного і політично залежного від нього. Це буде Уряд особистих лобістів президента. Уряд президента, який, ще в більшій ступені, аніж нинішній «Уряд реформаторів», апріорі не спроможний до проведення структурних реформ і стрибка в економіці, яка глибоко страждає від обвалу виробництва.

Про це Петра Порошенка сьогодні попросив і посол США Джеффрі Пайєтт.

Досвід Уряду технократів Маріо Монті в Італії довів це, вивівши країну із вбивчої кризи в епіцентрі Єврозони. Президент Румунії висунув в прем`єри екс-комісара ЄС по сільському господарству Дагана Чолаша і заявив про важливість створення технократичного Уряду для проведення ефективних реформ.

В Іранському Уряді докторів з непідробленими дипломами більше, аніж в Уряді Обами. Це найбільш технократичний Уряд світу. Йому вдалося вийти із глобальної ізоляції, не зменшуючи ВВП і не торгуючи суверенітетом. Наприклад міністр по атомній енергії Алі Акбар Салех має ступінь PhD по ядерній техніці в Массачусетському університеті. Навіть керівник апарату президента Мохаммед Нахавандян довго жив в США і має ступінь PhD по економіці в університеті Дж. Вашингтона.

Україні варто би вдатись до влади майстрів (технократів), коли українські політичні партії є тільки філіями олігархічних холдингів. Краще готувати революцію менеджерів, аніж чекати чергової революції на чолі з озброєними пасіонаріями. Створення запиту на незалежних і відданих реальним знанням технократів, як лідерського соціального прошарку, може стати альтернативою існуючій корумпованій еліті, політичному клубу олігархів які свідомо зрощують свій бізнес з купленою політичною владою для отримання неконкурентних переваг. Нам треба рухатися до сучасної технічної Західної цивілізації, а не на задвірки третього світу, який застряг в новому феодалізмі і загрожує розпадом державності та прирікає український народ на бідність і жахливе існування.

Автор: Степан Гавриш