солдат-студент солдат-студент
Конкурс поезії

Шістнадцятий огляд поезії

Автор: Василь Герасим`юк

        Поетична добірка ДАШІ СОКРУТ має романтичну назву «Коли слова загубляться у небі…». Відчувається загальна якась романтична настроєність («дефіцитна» в наші дні), але чи не в кожному творі натикаємося на лексичну неграмотність, різноманітні стилістичні неоковирності:

 

 

                                    Не те, щоби сходити з розуму,

                                   Але якось так дивно й морозно.

                                 Я гадала, що то все серйозно,

                              А воно лиш слова та вода. 

 

 

                    Коли  23-річний ОЛЕКСАНДР ХОРОЛЬСЬКИЙ надсилав свої  вірші на конкурс, він воював – «захищав Вітчизну» — з його слів. Не знаю, де він тепер, але на долю цього хлопця випало серйозне випробування, і ці поезії, звісно, мене заінтригували. Якщо вірш «Коли дні твої вересневі» — твір останнього часу, то це значить, що і в такий період молодий поет згадує Кафку та Рільке. Він відкрито цурається будь-яких крикливих  красивостей, наче зумисне обуденнює свої поетичні рефлексії. Окрім прихованої трагічної ноти відчутне бажання філософського осмислення всього того, що діється-діялося навколо. Хочу  процитувати вірш «Відлуння епохи», першим рядком якого названа запропонована конкурсна добірка:

 

 

                          Ти вже зараз крокуєш в безсмертя –

                          Твої кроки – відлуння твоєї епохи

                          Ще почують далекі нащадки.

                           Ти ввійдеш до безсмертя…

                           ……………………………………………..

                            І тобі треба часу,

                            Щоб відчути себе відлунням епохи. 

 

 

           Майбутній інженер-еколог КАТЕРИНА ДОБРОНІЧЕНКО назвала свою конкурсну добірку «Війна зробила друзів ворогами» —  вона наче продовжує розмисли ОЛЕКСАНДРА – в іншому, звісно, ключі.

 

 

                                        Війна зробила друзів ворогами,

                                        А може, ні, а може, поміж нами

                                         Ця ворожнеча вже давно була,

                                        Але в моєму серці не жила?

 

 

             Найбільш промовиста назва конкурсної добірки все-таки в АЛІСИ ЙОЙ. Такий псевдонім вибрала собі ДАРІЯ МУРШИЦ, яка пише вірші із семи років. 

 

 

                                          Звикай до жару пекла,

                                          До демонів звикай.

                                          Пустельними дорогами

                                          У снах своїх блукай.

                                         

                                          Стікай своїм багрянцем

                                           В постійній тій війні.

                                           Один на цьому світі,

                                             Один в своєму сні.    

 

 

Подібний поетичний дебют мені особисто важко уявити як такий, що міг відбутися ще якихось 20-25 років тому…

 

                    ЛЮДМИЛА ЧЕРКУН назвала свою поетичну добірку «Герої не вмирають».

 

 

                                         Лежать герої у степах,

                                           Лежать в полях, садах і луках.

                                          Лежать, мабуть, не склавши руки,

                                           Лише із іскрою в очах.

 

 

Наче настроєна на пісенний лад, молода поетка іноді створює чисто пісенні тексти, які, на мою думку, мали б зацікавити наших композиторів:

 

 

                                          Не плачте, сиві матері, —

                                          Ви народили нам героїв.

                                          Лютневий вітер на зорі

                                          Усе загоїть. 

 

 

         17-річна студентка із Прикарпаття ЮЛЯ ЗАВАДЮК пише російськю та українською мовами. 

 

 

                                         Ты видишь свет, я вижу тьму –

                                         И это главная причина

                                          На все вопросы – почему

                                           Один ответ – веревка в спину…  

 

 

Попри неоковирність і  неграмотність вислову неприємно вражають вигадані «трагічні» колізії.

 

               Ще одна уродженка Прикарпаття МАРТА ДМИТРІВ також пише про гіркі втрати українських матерів, про непоправність таких утрат:

 

 

                                    В істериці билась поранена мати

                                     Над третім,останнім своїм…

                                      Ішла Україна до Бога благати

                                    За тих, що лишились живі.  

 

 

Здатність співпереживати часто народжувала самобутні поетичні твори, але крім непідробної емоції потрібна і свіжа образність – поет має говорити по-своєму, щоби за його рядками, строфами ми могли впізнати автора.

 

   Черкащанин СЕРГІЙ ЗАВАЛКО свою добірку назвав найкоротше – «Залишся». Цей автор – чистий лірик – і такі ще, як виявилося, трапляються і в наші дні на наших кресах:

 

 

                               Залишся і забудемо всі справи.

                                Не буде смутку, болю і жалю.

                                А буде світ наш світлий і яскравий,

                               В якому слово лиш одне: «Люблю».

Автор: Василь Герасим`юк