солдат-студент солдат-студент
Тренд і уїк-енд

Записка друга, амстердамська! Місто, що викликає залежність

Автор: Аліна Андрієвська

22

 

9

 

 

 

Амстердам зустрів нас дощем, конструктивістськими хмарочосами та величезною кількістю велосипедів.

Ми приїхали на станцію Amsterdam-Sloterdijk – це одна з найбільших залізничних станцій Нідерландів, поряд з якою з моменту її заснування виріс цілий сучасний діловий район з офісами-хмарочосами.

Найоригінальнішим з них, мабуть, є офісна вежа The Rock («скеля» чи «камінь») архітектора Еріка ван Егераата, що побудована з двох контрастно різних частин – масивної кам’яної чорної верхівки з безліччю виступів і вікон різного розміру та, порівняно з нею, легким скляним низом.

17

Щоб потрапити до центрального вокзалу і, власне, до міста, звідси треба проїхати ще одну станцію на електричці. То ж, спочатку приїхавши на один вокзал, а незабаром вийшовши вже через інший, ми, ніби герої «Хронік Нарнії», потрапили в настільки казкове місто, що вже ніякий дощ не міг цього зіпсувати. Амстердам зачарував з перших хвилин, спочатку будівлею центрального вокзалу, виконаною у стилі нео-ренесанс архітектором Пітером Кайперсом.

4.

 

3

Від вокзалу ми одразу пішли шукати своє заброньоване житло, найоригінальніше в моєму житті, але таке по-амстердамськи колоритне –хостел на воді, облаштований у справжній баржі (судні). Йти довелося зовсім не далеко, повз канал – з одного боку, та нескінченний ряд фасадів відомих на весь світ амстердамських пряникових будиночків – з іншого. Чесно кажучи, я навіть не уявляла, що вони супроводжуватимуть нас скрізь – не лише в центрі міста, а й у віддалених районах. Куди б ти не пішов, ти все ще будеш розуміти: «Я в Амстердамі!» і все ще будеш фотографувати кожен будинок, кожну вуличку…

18.

 

11.На причалах пришвартовані й інші баржі-готелі, кожен із яких має оригінальну назву – від «Утопії» до імені власника.

6

7.

 

На нас вже чекав шведській стіл на першому поверсі нашої баржі, у їдальні з великими вікнами, то ж під час сніданку можна було подивитись на місто, канал, на інші баржі…

14.

15.

Другий поверх – це, звісно, екстрим – починаючи від височенних вузеньких сходинок (а ми з валізами), закінчуючи  каютами, в які ледве вміщаються два односпальних ліжка. Але це справжні каюти, а в ілюмінаторі справжній Амстердам, то ж байдуже, в яких умовах спати:).

 

Маст-візіт Амстердаму – це, звісно, музей Ван Гогу, куди ми і направились. Поряд з музеєм, до речі, встановлений знаменитий напис «I am Amsterdam», на кожній букві якого сидить мінімум п’ять чоловік одночасно, інші або роблять селфі на їхньому фоні, або їх фотографують. Уявляю ці фото: або у кадрі весь напис і ти – маленька чорна крапочка, одна з десятків, або видно тебе і одну-дві букви зі всього напису. Але це такий собі варіант розваги, поки тягнеться черга до музею.

24

У музеї чотири поверхи, на нульовому – розташована велика музейна крамниця, де можна придбати футболки та сумки, розмальовані у «Квітучі мигдалеві дерева» та «Автопортрет», зошити з обкладинками «Зоряної ночі», сережки та браслети з принтом «Соняшників» та навіть картину «Спальня» у формі 3-D- макету. На першому поверсі – основна експозиція картин, що поділена на зали відповідно до періодів життя та творчості Ван Гога, на інших поверхах – тематичні виставки та колекція листів художника до батьків і брата. Але окрім цього у музеї є чим здивувати і навіть «вилікувати» відвідувачів, наприклад, для вразливих гостей є павільйони «Синдрома Стендаля» («Синдром Стендаля» – запаморочення, прискорене серцебиття, втрата свідомості, галюцинації, що можуть зявитися під впливом від творів мистецтва). Ці павільйони – одномісні деревяні шафи, де людина може на декілька хвилин закритися аби побути на самоті, відпочити від перегляду картин та хоч ненадовго захистити себе від сили мистецтва. У музеї також встановлені мультимедійні сенсорні екрани, де кожен може збільшити будь-яку обрану картину настільки, аби побачити найдрібніші її деталі, порядок, у якому автор малював ті чи інші об’єкти, які фарби він змішував, як виглядають місця, зображені на полотнах, зараз.

Проте однією духовною їжею не наситишся. І раніше на вулицях Амстердаму чи не на кожному кроці можна було побачити магазинчики традиційної вуличної їжі, переважно з морепродуктів – риби або сельді. Тепер же їх стало у рази менше, натомість зявилося безліч місць, де можна скуштувати бельгійську вафлю, французький млинець з нутелою («креп»), ізраїльський фрозен-йогурт… Така от споживча глобалізація.

23

Якщо на їжу не хочеться витрачати ані час, ані гроші, то є безкоштовний смачний варіант: шукаєте магазин сиру, а на центральних вулицях вони точно є, та дегустуєте всі види сиру та різних соусів.

13

А в супермаркетах можна за пару євро купити фруктовий салат з ананаса, кокоса, граната, манго, різних цитрусів в упаковці разом з маленькою пластиковою виделочкою, аби було зручно їсти навіть на вулиці.

16.

Ввечері ми вирушили до кварталу червоних ліхтарів – напевно, найбагатолюдніше місце вечірнього Амстердаму. Дуже дивні почуття викликає побачене – от ніби я знала, що індустрія проституції існує, що тут вона легальна, але я ніколи не бачила це настільки близько, відкрито, у вільному доступі. Ніби ходиш нічним ринком жінок. У кожному підсвіченому вікні – нафарбована дівчина, а подекуди і доросла жінка, в сексуальній білизні, на стриптизерських підборах, курить, або балакає по телефону, так ніби ми зазирнули у її спальню, або закликає перехожих очима та жестами. Туристів-зевак тут, звісно, більше, ніж туристів-клієнтів. Останні час від часу стукають у вподобану кімнату, питають ціну, прощаються з друзями та приєднують до дівчат, тоді вікно закривається шторкою. Сфотографувати не наважилась, бо серед туристів ходять чутки, що біля вікна кожної дівчини є охоронець, який може викинути твій телефон у канал без попереджень.

19.

Квартал червоних ліхтарів, до речі, став найнезвичайнішим місцем, де мені коли-небудь робили компліменти перхожі чоловіки: «Ю а вері бьютіфул! Веар а ю фром?!», – словом, було приємно витримати жорстоку конкуренцію у такому місці:).

21

Амстердам – місто, що викликає залежність. Звісно, не тільки тому, що аромат марихуани переслідує по всьому місті, бо курять тут де і коли схочуть, просто неба, а її запах можна замість парфумів відчути від перехожих. Амстердам – місто краси та свободи у всіх їхніх проявах.

12.

5.

8

Автор: Аліна Андрієвська