солдат-студент солдат-студент
Конкурс поезії

Зашуміли в гаю верби

Автор: Кучма Едуард

Кучма Едуард Віталійович, 17 років,

учень 11 класу Чигиринського НВК І-ІІІ ст. №2

Сам родом з малого села-хутірця, а тому вечером люблю вийти до зірок, подивитись та погомоніти з ними.

Коли ж почуття наповнюють душу, тоді я їх «виливаю» на папір..

 

 

Зашуміли в гаю верби,

в долині тополі.

Пішов козак на війноньку –

дівчина ж на полі.

 

Пішов козак воювати –

мила працювати.

Не знає ж бідна-сердешна,

коли ж його ждати.

 

Не спить вона, все думає,

не сідає їсти.

Все марніє та чорніє –

нема її місця.

 

Стоїть собі, все журиться

та думку гадає.

Про рідного, миленького

серце вириває.

 

Про любого, хорошого,

серце кров’ю ллється.

Заплакала дівчинонька,

а серденько б’ється.

 

— Ой козаче, орле сизий !

Де ти, рідний краю ?

Повертайсь скоріше, любий,

молю я, благаю !

 

Чи тебе та й небораку

у полон забрали ?

Не дай Боже, а коли ж бо,

хай би й мене брали !

 

А чи може ти та й в бою

серденько загинув?

Та й у землю милий світе

ти полинув ?

 

Нема щастя на цім світі,

нема мені місця !

Похилилася калина

та й до роздоріжжя.

 

Закувала зозуленька

у їхньому гаю.

Тихий вечір, все заснуло,

усі спочивають.

 

Зашуміли в полі верби,

в долині тополі.

Ось приїхав козаченько,

дівчину хоронять..

Автор: Кучма Едуард